Произошел со мной такой случай.Меня попросили посидеть с двухлетней девочкой- в это время ее мама была в больнице- ей предстояло родить.
Пастор моей обшины позвонил мне утром и попросил помочь.Я согласилась.Он приехал за мной и мы вместе поехали в больницу.Там мы встретили папу с дочкой.Папа- муж женщины что рожала,пошел в родильное отделение а мы- я ,пастор и девочка остались ждать его возращения.Папа этой девочки оставил нам "Notebook"- ноутбук- типа карманого компьютера- компьютера,который можно взять с собой.Ну ,он включил своей дочке мультики и ущел.пока девочка смотрела мультики- было все хорошо.Но потом мультики кончились,и она начала плакать.Она плакала,потому что хотела видеть маму.А ей видеть маму никак нельзя...Мы попытались ей это обьсЯснить- бесполезно...Она выбежала в коридор- а мы сидели в комнате ожидания- забилась в угол и начала рыдать.Я очень хотела подойти к ней,обнЯть ее ,успокоить,попробовать поговорить с ней.Но пастор остановил меня.Он сказал-" Мы не ее родители,мы ее не знаем, сейчас если ты или я подойдем к ней ,она еще только рассердиться еще больше.единственное что огна хочет - видеть маму.Но сейчас мы не можем ей этого обеспечить.Ведь мы не можем привести ее в родильную палату!Мы можем снова включить ей мультики- но ты видишь,она не хочет.Мы можем купить ей сок- но она не хочет.Она еще больше начинает плакать,как бы мы ее не успокаивали.
Сейчас такой возраст,когда надо научить ребенка,что не всегда он может получить то,что хочет.например в данном случает это невозможно.сейчас она не может видеть маму.Поэтому бесполезно пытатсяч ее успокоить.Единственное что мы можем сделать- ждать,когда она перестанет плакать и успокоиться".Так мы стояли и ждали,когда она успкоиться.Но девочка успокаивалась на короткое время,потом как бы опять набирала силу для того чтобы снова начать плакать!Но пастор был спокоен.Когда мы пытались с ней заговорить,она начинала еще больше злиться.Пастор сказал " Видишь- она злиться еше больше.она не получает того что хочет.Ничего другое ее не интересует.А мы ей не можем дать то,что она хочет.Она должна принять сейчас то, что она не сможет получить то что хочет,сколько бы она ни плакала.Когда она поймет,что своим плачем она не добьется желаемого,она успокоиться.А пока надо ждать,пока она прекратит плакать."
Наконец девочка успокоилась.
Мне пришла в голову мысль,что также происходит между нами и нашим Небесным Отцом.Когда мы плачем,мы думаем,что Он далеко и не слышит.На самом деле Он близко,Он стоит рядом и все слышит.Он просто ждет, когда мы успокоимся и перестанем плакать.Он все еще любит нас! Он просо хочет,чтобы мы поняли.Поняли,что плачем мы ничег не добьемся!Что часто,когда мы хотим чего-то Он не может нам этого дать в данный момент. Потому что мы должны ждать с терпением.И тогда,когда придет наше время,мы получим...
Давайте будем терпеливы!
С Господом.Наташа
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
