Сотворяя наш мир,
Бог любовь подарил,
Чтоб стремился любой
совершеннее стать,
А вершину любви
в Иисусе явил,
Чтобы к Свету из тьмы
верный путь указать.
Так что каждый рождён
для великой любви,
Что нам свыше дана
просто как благодать …
Так чего же ты ждёшь?
Душу ей отвори!
И научит она
зло и грех побеждать …
На земле наша жизнь
абсолютно пуста,
Пока мы не поймём,
что такое «любить»,
Не познаем любовь
Иисуса Христа
И не сможем других,
как себя, возлюбить …
Бесконечна любовь! –
Велика благодать!
Будем в ней возрастать
да во Свете ходить!
Может быть, за неё
нам придётся страдать,
Но не сможет ничто
от Любви отлучить!..
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
